1. Втратити свідомість, непритомніти, знепритомніти.
2. Перен. впасти в стан повної апатії, безсилля, втратити волю до життя або дій.
-
знавісніти
1. Втратити свідомість, непритомніти, зомліти.
2. Переносно: впасти в стан повної апатії, безсилля, втратити волю до життя або дії.
-
знавіснілість
1. Властивість або стан знавіснілого, тобто такого, що втратив свіжість, силу, енергію; занепад сил, в’янення, млявість.
2. Переносно: моральне або духовне в’янення, втрата життєвої активності, інтересу до чогось; апатичність.
-
знавісніло
1. (про людину або тварину) втратило свідомість, знепритомніло, стало непритомним.
2. (переносно, розмовне) впало в стан повної апатії, бездіяльності, втратило енергію та життєву активність.
-
знавіснілий
1. Який втратив свідомість, знепритомнів; непритомний, безпам’ятний.
2. Який перебуває у стані повного виснаження, знемоги, крайньої стомленості; знесилений, знеможений.
3. Переносно: який втратив розум, збожеволів; божевільний, ненормальний.
-
знавкола
1. У геометрії: навколо, довкола, по колу; у значенні руху або розташування по коловій лінії або вздовж кривої, що замикається.
2. У переносному значенні: навкруги, довкола, у навколишньому просторі або середовищі.
-
знавецький
1. Властивий знавцю, характерний для нього; такий, що свідчить про глибоке знання чогось, компетентність.
2. (У словосполученнях) Призначений для знавців, фахівців у певній галузі; професійний, спеціальний.
-
знавець
1. Людина, яка досконало володіє певною галуззю знань, має великий досвід у якійсь справі; фахівець, експерт.
2. (заст.) Той, хто щось знає, обізнана людина; знайомий.
-
знавецтво
1. (у філософії, особливо в українській релігійній філософії) Вчення про знання як духовне пізнання, що поєднує інтелектуальне, моральне та містичне розуміння істини; глибинне знання, засноване на внутрішньому досвіді та відкритті.
2. (рідко) Сукупність знань, ерудиція у певній галузі; високий рівень компетентності, майстерності.
-
знавати
1. Мати знання про щось, бути обізнаним, обізнатися з чимось; розуміти щось.
2. Бути знайомим з кимось, мати особисте знайомство.
3. (У минулому часі) Вміти щось робити, мати навичку, досвід у чомусь.
4. (Рідко) Пізнавати, дізнаватися, приходити до знання про щось.