знавецтво

1. (у філософії, особливо в українській релігійній філософії) Вчення про знання як духовне пізнання, що поєднує інтелектуальне, моральне та містичне розуміння істини; глибинне знання, засноване на внутрішньому досвіді та відкритті.

2. (рідко) Сукупність знань, ерудиція у певній галузі; високий рівень компетентності, майстерності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |