Значення
- (Філософія) –
(у філософії, особливо в українській релігійній філософії) Вчення про знання як духовне пізнання, що поєднує інтелектуальне, моральне та містичне розуміння істини; глибинне знання, засноване на внутрішньому досвіді та відкритті.
- (Психологія) –
(рідко) Сукупність знань, ерудиція у певній галузі; високий рівень компетентності, майстерності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. знавецтво, р. знавецтва, д. знавецтву, з. знавецтво, о. знавецтвом, м. знавецтві, к. знавецтво