1. Людина, яка досконало володіє певною галуззю знань, має великий досвід у якійсь справі; фахівець, експерт.
2. (заст.) Той, хто щось знає, обізнана людина; знайомий.
Словник Української Мови
Буква
1. Людина, яка досконало володіє певною галуззю знань, має великий досвід у якійсь справі; фахівець, експерт.
2. (заст.) Той, хто щось знає, обізнана людина; знайомий.
Приклад 1:
І, звичайно ж, не Ґастон Дежавю, знавець Хореографії, увірвався в Океан Повітря слідом за спасенними, а знову ж таки крилатий — бо всі вони були крилатими — Маркіз Жаб, тонконогий скрекотун, великий прихильник чорних мес і суботніх ігрищ на потойбічних мочарах; і так було добре. А за ними — ще тьма-теменна інших гостей: але не акторів і не міністрів, і не модельок, і не банкірів, а все переважно лемурів та єхиден та сирен та восьмиоких драконів та мантікор з ляцертінами… І вся довжелезна кавалькада виблимувала примарно і пирхала навсібіч димами, і стріляла газами, й гуділа, й дудніла, і ревіла.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
На лихо, тільки один з них знав так-сяк французьку мову, з котрої й почав перекладати «Мазепу» Байрона, а другі ніякої не знали, окрім російської До нашого кружка прийшов, впрочім, дуже навіть знаючий знавець-правобережець, та він тільки подав голос за теорію «самостійності» української літератури, а сам по-українському не писав нічого, окрім кількох поетичних «гріхів молодості» в одній галицькій газетi, про які ніколи не згадував.. Для перекладів, казано, треба лексикона, тож і почали перекладали російський лексикон Рейфа на українське.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”