1. Властивість або стан знавіснілого, тобто такого, що втратив свіжість, силу, енергію; занепад сил, в’янення, млявість.
2. Переносно: моральне або духовне в’янення, втрата життєвої активності, інтересу до чогось; апатичність.
знавіснілість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |