1. Стати потрібним, необхідним для чогось, знайти своє застосування або використання.
2. (У безособовому вживанні) Виникнути як потреба, необхідність для когось, чогось.
-
знадоба
Знадоба — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Городенківському районі; входить до складу Городенківської міської громади.
-
знадоб
Знадоб — власна назва села в Україні, розташованого в Коростенському районі Житомирської області; належить до Овруцької міської громади.
-
знадність
Знадність — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, що входить до складу Калуського району.
-
знадно
1. (від «знадний») — у значному ступені, значно, помітно, досить.
2. (заст., нар.-поет.) — від слова «знадь»; чарівно, дивовижно, надприродно.
-
знадний
1. (діал.) Такий, що знадобився, став потрібним; необхідний, потрібний.
2. (діал.) Відповідний, придатний для чогось; добротний, якісний.
-
знадливість
Знадливість — властивість займенника, прикметника, числівника або дієслова, що виражає належність предмета, ознаки, кількості або дії певній особі (одній або декільком), яка є учасником мовленнєвого акту (говорить, до якого звертаються або про якого/яких йдеться).
-
знадливо
1. (діал.) У значенні присудкового слова: потрібно, необхідно.
2. (діал.) У значенні присудкового слова: корисно, на користь.
-
знадливий
1. (діалектне) Який знадлиться, потрібний, необхідний для чогось; корисний, придатний.
2. (діалектне) Який має потребу в чомусь; бідний, нужденний.
-
знадитися
1. (розм.) Набридати, докучати комусь своїми проханнями, скаргами або постійною присутністю; нав’язуватися.
2. (заст.) Потрібно, слід, належить (використовувалося в безособових конструкціях).