1. Який має важливе значення, вагомий, істотний; значущий.
2. Який виражає глибокий зміст, сповнений важливості; багатозначний, виразний (про погляд, жест тощо).
-
значківець
1. Особа, яка систематично збирає, вивчає або колекціонує різноманітні значки (жетони, медальйони, значок тощо) як хобі або професійне заняття; колекціонер значків.
2. У переносному значенні — людина, яка прагне отримати багато нагород, відзнак, почесних звань, часто зовнішніх, формальних; гонитель за титулами та регаліями.
-
значковий
Значковий — іменник чоловічого роду, що позначає військову або поліцейську одиницю, особовий склад якої носить певні знаки розрізнення (нашивки, шеврони, нарукавні знаки тощо), що відрізняють її від інших підрозділів; також — сам цей особовий склад.
Значковий — іменник чоловічого роду, що вживається як власна назва для позначення спеціалізованого підрозділу, зокрема в системі Міністерства внутрішніх справ України (наприклад, спеціальний підрозділ «Значковий» Національної поліції).
-
значкистка
1. Жінка або дівчина, яка займається колекціонуванням, вивченням або торгівлею значками (фалеристичними предметами).
2. Розмовне позначення спортсменки, яка здобула значну кількість нагород, медалей, знаків відмінності.
-
значкист
1. Особа, яка систематично збирає, вивчає або колекціонує різноманітні значки (жетони, медальйони, значкі) як хобі або професійне заняття.
2. У радянський період — член або активіст піонерської, комсомольської чи іншої громадської організації, який із гордістю носив відповідні організаційні значки як символ приналежності.
-
значиться
1. (у значенні зв’язки) Бути ознакою, свідченням чогось; означати, свідчити про щось. Наприклад: “Цей символ значить мир.”
2. Мати вагу, важливість; бути значущим, цінним. Наприклад: “Для мене твоя думка дуже значить.”
3. (у пасивних конструкціях) Бути зареєстрованим, числитися десь, матися на увазі. Наприклад: “У списку він значиться першим.”
4. (розмовне, у вступних конструкціях) Використовується для підкреслення сказаного, логічного зв’язку або як заповнювач паузи; отже, виходить. Наприклад: “Він, значить, прийшов і нічого не сказав.”
-
значить
1. (у 3-й особі однини та множини) має значення, сенс; є важливим, вагомим, суттєвим.
2. (у 3-й особі) позначає, виражає собою якесь поняття, є знаком чогось.
3. (у 3-й особі) свідчить про щось, є ознакою, доказом чогось.
4. (у 3-й особі) має наслідком, веде до чогось, призводить до чогось.
5. (уживається як вставне слово для логічного зв’язку думок) отже, таким чином, отож, от і.
-
значитися
1. Бути зареєстрованим, внесеним до офіційних списків, документів або обліку; фігурувати, перебувати в якому-небудь статусі за документами.
2. Вважатися, мати репутацію когось або чогось, бути відомим як хтось або щось.
3. Бути позначеним, зазначеним де-небудь (у списку, на карті тощо).
4. (У пасивних конструкціях) Бути в наявності, матися, існувати (зазвичай про гроші, кошти).
-
значити
1. Мати певний смисл, означати щось, бути знаком, символом чогось.
2. Мати важливість, вагу, бути суттєвим, вартим уваги.
3. (у безособовому вживанні) Свідчити про щось, бути ознакою, доказом чогось.
4. (розм.) Думати, гадати, мати намір.
-
значимість
1. Властивість того, що має важливе значення, вагу, вплив; важливість, вагомість.
2. У статистиці та наукових дослідженнях — міра ймовірності того, що отриманий результат не є випадковим; статистична достовірність результатів.