1. У спосіб, що має важливе значення, вагомо, суттєво; так, що виражає глибокий зміст або серйозність.
2. (У мовленні) З наголосом, з виразністю, підкреслено.
Словник Української Мови
1. У спосіб, що має важливе значення, вагомо, суттєво; так, що виражає глибокий зміст або серйозність.
2. (У мовленні) З наголосом, з виразністю, підкреслено.
1. Такий, що має важливе значення, вагомий, істотний; визначний, видатний.
2. (У математиці, інформатиці) Такий, що несе інформацію або впливає на результат; про цифру, розряд, символ тощо.
1. Таке, що має важливе значення, вагоме, суттєве, визначальне.
2. Таке, що свідчить про щось, є ознакою, показником чогось.
1. Невеликий металевий, пластиковий або тканинний знак, який носять на одязі як символ належності до організації, пам’ятку про подію або як нагороду.
2. Графічний символ, піктограма, невелике зображення на екрані комп’ютера, що позначає файл, програму, функцію тощо.
3. Розм. Скорочена, спрощена назва нагрудного знака, медалі, ордена.
4. Діал. Знак, позначка, невеликий предмет, за яким щось можна впізнати.
1. Властивість за значенням прикметника “значний”; важливість, вагомість, серйозність.
2. Велика кількість, великий розмір, обсяг або ступінь чогось; значні розміри, масштаб.
3. Високе становище, впливовість у суспільстві; повага, авторитет.
1. У значній мірі, у великій кількості, дуже, набагато (про ступінь вияву дії, ознаки).
2. Істотно, вагомо, суттєво (про важливість, значення чогось).
1. (мат.) Квадратна таблиця чисел або математичних виразів, за якою обчислюється певна величина; детермінант.
2. (заст., діал.) Той, хто щось знає, обізнана людина; знавець.
1. Дуже великий за розміром, кількістю, мірою, силою вияву; величезний, потужний.
2. Важливий за своїм змістом, суттю або наслідками; серйозний, істотний.
3. Видатний, помітний за своїми якостями, здібностями, становищем; видатний, почесний.
4. (У поєднанні зі словами “від”, “з”) Такий, що походить від знатної, шляхетної родини; знатний.
1. Властивість за значенням прикметника “значливий”; важливість, вагомість, суттєвість.
2. У лінгвістиці — наявність у мовній одиниці (морфеми, слова, словосполучення) власного, відмінного від інших лексичного чи граматичного значення.
1. (про мову, вираз) Так, що має глибокий зміст, насичене ідеями; змістовно, вагомо.
2. (про поведінку, вигляд) Так, що виражає важливість, поважність; з виглядом людини, усвідомленої власну значущість; поважно, урочисто.