Словник Української Мови
Буква
1. (у 3-й особі однини та множини) має значення, сенс; є важливим, вагомим, суттєвим.
2. (у 3-й особі) позначає, виражає собою якесь поняття, є знаком чогось.
3. (у 3-й особі) свідчить про щось, є ознакою, доказом чогось.
4. (у 3-й особі) має наслідком, веде до чогось, призводить до чогось.
5. (уживається як вставне слово для логічного зв’язку думок) отже, таким чином, отож, от і.
Приклад 1:
Ну, що се значить «накинулась»? Що я тебе кохаю?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
– Значить і Дмитренка не послухали!..- ледве вимовив Шавкун та, мов хто на його відро холодної води вилив, опустився на свов місце, підпер рукою голову, затих. XXVIII Старе – та поновлене Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 3:
Але як би він порадів, що доля його сім’ї склалася щасливо, що його дружина і донька ввели його ім’я до обігу у європейській культурі й активно сприяли поверненню його імені до імен видатних українських поетів XX століття… Ось що значить сімейне життя у любові, сімейне виховання, вірність своєму роду, вірність своєму призначенню у житті… Непросто входив Драй-Хмара в історію України. Чимало зусиль доклали до цього українські діаспоряни.
— Самчук Улас, “Марія”