Словник Української Мови
1. (спеціально) Надати чомусь ознак старості, зробити вигляд старого, штучно состарити (переважно про матеріали, предмети мистецтва тощо).
2. (переносно) Надати комусь або чомусь ознак застарілості, моральної чи культурної відсталості; зробити старомодним.
1. (Про людину) Який став старшим за віком, дозрів, набрався досвіду; зрілий.
2. (Перен., про явища, поняття) Який втратив новизну, актуальність; застарілий.
1. (спеціально) Призначати, встановлювати певну суму грошей як заставу, забезпечення боргу чи зобов’язання.
2. (застаріле) Зупинятися, припиняти рух або дію; ставати нерухомим.
1. (спеціально) Встановлювати, закріплювати щось у певному положенні, стані або місці; призводити до зупинки.
2. (переносно) Фіксувати, закріплювати певний факт, явище або стан у документі, тексті тощо; надавати чомусь офіційного статусу.
1. (рідк.) Зупинитися, припинити рух або діяльність; стати нерухомим.
2. (перен.) Зосередитися, звернути увагу на чомусь, приділити чомусь особливу увагу.
1. (застаріле) Зупинити, припинити рух або дію чогось; спинити.
2. (застаріле) Примусити когось зупинитися, перервати свою діяльність; спинити.
3. (застаріле, у праві) Призупинити, скасувати дію чи виконання чогось (наприклад, документу, рішення).
1. (діал.) Залишатися, залишатися на місці, не йти звідти.
2. (діал.) Зберігатися, не зникати, залишатися в наявності.
3. (діал.) Ставати, робитися таким, перебувати в якомусь стані (часто з прислівниками).
1. Залишати щось у попередньому стані або місці, не змінювати, не рухати, не використовувати; залишати без уваги.
2. (У канцелярській та діловій мові) Складати, утворювати документ, список, реєстр тощо; оформляти у письмовому вигляді.
1. (пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова “зоставити”) Такий, що був залишений, полишений, залишений у спадок або переданий комусь; той, що зоставлено.
2. (у ролі прикметника) Який залишився, перебуває десь або в якомусь стані після певних подій; решта, інший.
Зоставитися — дієслово, що вживається як термін у текстології та палеографії для позначення стану рукопису або документа, який дійшов до нашого часу, зберігся. Вказує на факт існування оригіналу чи списку на певний момент.
Зоставитися — у спеціальному вжитку (переважно в описовій частині наукових праць) може означати: бути залишеним, залишитися після когось, перейти у спадок (про матеріальні чи духовні цінності).