Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “зосереджувати” — накопичення, збирання чогось в одному місці, спрямування уваги, зусиль на чомусь одному.
2. Стан, коли чиїсь думки, увага, сили спрямовані на один об’єкт або мету; концентрація.
3. Військ. Скупчення військ, техніки на певній території для ведення бойових дій.
4. Фіз., хім. Величина, що виражає відношення кількості розчиненої речовини або компонента суміші до об’єму чи маси розчину; концентрація.
Такий, що може бути зосереджений, спрямований на один об’єкт, предмет або в одне місце.
У лінгвістиці (термін): такий, що може приймати наголос, наголошуваний (про склад).
Здатність або стан повної психічної спрямованості на певний предмет, дію або думку, що супроводжується відволіканням від усього стороннього.
Властивість бути зібраним у певному місці, скупченість, концентрація (наприклад, сил, уваги, ресурсів).
1. Прислівник до слова “зосереджений”; так, що виражає зосередженість, повну спрямованість уваги, думок, почуттів на чомусь одному.
2. Так, що відбувається з максимальною інтенсивністю, напруженістю або цілеспрямованістю в одному місці, на одному об’єкті або в одному напрямку.
1. Дія за значенням дієслова “зосереджувати” та результат такої дії; накопичення, скупчення чогось в одному місці, об’єднання сили, уваги, думок на чомусь одному.
2. Стан максимальної спрямованості психічної діяльності на конкретний об’єкт або дію, що супроводжується відволіканням від усього стороннього; концентрація уваги.
3. Військ. Скупчення військ, техніки на певній території для проведення бойових дій.
4. Фіз., хім. Кількісний показник, що виражає відношення маси, об’єму або кількості речовини до об’єму розчину або суміші; концентрація.
1. Такий, що спрямовує всі свої сили, думки, увагу на щось одне; поглиблений у щось, не відволікаючись на інше.
2. Скупчений, накопичений в одному місці, пункті; не розпорошений.
3. (про погляд, вираз очей) Напружений, уважний, спрямований в одну точку або всередину себе.
1. Визначити своє місцезнаходження або напрямок руху відносно навколишнього простору, сторін світу, певних орієнтирів.
2. Розібратися в обстановці, ситуації, отримати чітке уявлення про щось, щоб мати можливість правильно діяти.
3. Пристосуватися до умов, вимог, правил; знайти своє місце в новому середовищі.
1. Визначити місцезнаходження або напрямок руху відносно сторін світу або навколишніх предметів.
2. Розібратися в обстановці, умовах, обставинах; отримати чітке уявлення про щось.
3. Надати комусь необхідні відомості, вказівки для розуміння чогось або правильних дій у певній ситуації.
4. Направити, спрямувати (думки, прагнення, діяльність тощо) у певному напрямку.
1. Наявність чітко визначеної спрямованості на щось, зосередженість на певній меті, об’єкті, цінності або галузі діяльності.
2. У психології та соціології — стійка внутрішня спрямованість особистості на певні цінності, цілі або установки, що визначає її ставлення до дійсності та поведінку (наприклад, життєва зорієнтованість, соціальна зорієнтованість).
3. У менеджменті та маркетингу — стратегічний принцип, за якого вся діяльність організації будується навколо певного ключового елемента (наприклад, клієнтська зорієнтованість, ринкова зорієнтованість, результатова зорієнтованість).
1. Який має певну спрямованість, націленість на щось, орієнтується на певні цілі, принципи або цінності.
2. Який добре розбирається в чомусь, обізнаний, має достатні знання в певній галузі.
3. У географії та топографії: такий, що має визначене положення або напрямок щодо сторін світу або оточуючих об’єктів.