Значення
- (Психологія) –
Здатність або стан повної психічної спрямованості на певний предмет, дію або думку, що супроводжується відволіканням від усього стороннього.
- (Загальне) –
Властивість бути зібраним у певному місці, скупченість, концентрація (наприклад, сил, уваги, ресурсів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зосередженість, р. зосередженості, д. зосередженості, з. зосередженість, о. зосередженістю, м. зосередженості, к. зосередженосте