• зостріти

    1. (діал.) Зустріти, натрапити на когось або щось.

    2. (діал.) Побачити, пізнати когось.

  • зострінутися

    1. Зустрітися з кимось, побачитися, перебувати разом у певному місці.

    2. (переносно) Зіткнутися з чимось, пережити щось, статися (про події, явища, почуття).

  • зострінути

    Зустріти, натрапити на когось або щось, побачити когось при зустрічі.

    Зазнати, відчути щось (переважно неприємне), вступити в контакт з чимось.

    В архітектурі: звести, сполучити під певним кутом (про стіни, схили даху тощо).

  • зостраху

    Зостраху — прислівник, що означає: зі сторони, з боку, з краю чогось; збоку, осторонь.

  • зостера

    1. Зостера (Zostera) — рід багаторічних морських трав з родини zostera (Zosteraceae), що ростуть у прибережних водах помірних широт і утворюють підводні луки, важливі для морської екосистеми.

    2. Зостера — народна назва деяких видів водоростів або морських трав, що викидаються хвилями на берег і використовуються в традиційному господарстві (наприклад, для утеплення, упаковки, як добриво).

  • зостатися

    1. Залишитися десь, продовжувати перебувати в певному місці, стані або становищі.

    2. Бути в наявності після певних подій, дій, витрат тощо; залишитися.

    3. (У безособовому вживанні) Про необхідність або потребу щось зробити, залишитися для якоїсь мети.

  • зостарітися

    1. Стати старим, похилого віку; втратити молодість, свіжість, силу через тривалий час існування або використання.

    2. Втратити актуальність, сучасність; стати застарілим, немодним, невідповідним до нинішніх вимог або поглядів.

  • зостаріти

    1. Стати старим, похилого віку; втратити молодість, свіжість.

    2. Застаріти, вийти з ужитку, втратити актуальність (про знання, ідеї, техніку тощо).

    3. Провести, прожити до старості; дожити до похилих літ.

  • зостару

    1. (вживається переважно в західних говірках) давно, у давні часи, у давнину.

    2. (переносно) застаріло, вийшло з ужитку, стало неактуальним.

  • зостаритися

    Дієслово, яке вживається переважно в західних діалектах української мови та означає: залишитися, зостатися, перебувати десь далі або внаслідок чогось.

    У значенні стати зайвим, непотрібним після певних подій або в нових обставинах; опинитися в стані непотрібності.