Словник Української Мови
1. Стан збентеження, розгубленості, ніяковості, що виникає внаслідок несподіваної чи незвичної ситуації, яка позбавляє людини впевненості та здатності швидко реагувати.
2. Властивість характеру, яка проявляється у схильності часто ніяковіти, бути несміливим, сором’язливим, легко втрачатися.
1. (про особу) втратити здатність швидко мислити й реагувати, опинитися в стані тимчасової розгубленості, ніяковості, збентеження від несподіваності, дива чи здивування.
2. (переносно, про риси обличчя, вираз очей тощо) набути виразу ніяковості, розгубленості, збентеженості.
який втратив здатність діяти або реагувати через раптове збентеження, ніяковість, здивування або сором; той, що зніяковів.
1. (діал.) Збиратися докупи, скупчуватися у великій кількості (про людей, тварин).
2. (діал.) Ставати нічим, зникати, перетворюватися на ніщо.
Зніченість — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. У стані знепритомнення, непритомний; так, що свідомість втрачено.
2. У стані сильного виснаження, знемоги; знесилено, знеможено.
3. У стані приголомшення, розгубленості; остовпіло, заціпеніло.
1. (про людину) Який має знічений вигляд, тобто зі зменшеними, запалими щоками, часто через хворобу, виснаження або страждання.
2. (про обличчя, щоки) Такий, що став тоншим і втратив повноту, запалий.
1. (розм.) Зненацька, несподівано, раптово.
2. (заст.) Даремно, марно, без причини.
1. (істор.) Назва великого багаття, яке розпалювали на початку весни під час давнього слов’янського обряду зустрічі весни та поминання предків; символізувало сонце, життя та відродження.
2. (поет., заст.) Вогонь, полум’я, жар.
3. (перен., книжн.) Джерело, вогнище чогось (наприклад, життя, боротьби, культури).
1. Рід рослин родини айстрових (Asteraceae), представлений однорічними або багаторічними травами, поширеними переважно в Євразії; до цього роду належить звичайна кульбаба (Leontodon).
2. Застаріла або діалектна назва кульбаби, зокрема виду Leontodon hispidus — кульбаби щетинистої.