1. У стані знепритомнення, непритомний; так, що свідомість втрачено.
2. У стані сильного виснаження, знемоги; знесилено, знеможено.
3. У стані приголомшення, розгубленості; остовпіло, заціпеніло.
Словник Української Мови
Буква
1. У стані знепритомнення, непритомний; так, що свідомість втрачено.
2. У стані сильного виснаження, знемоги; знесилено, знеможено.
3. У стані приголомшення, розгубленості; остовпіло, заціпеніло.
Приклад 1:
Голос його дзвенів від радості, що він знайшов-таки Наливайка, і він хотів було докинути щось іще, та коли побачив перев’язаних рушниками діда й дядька Кирила, спохмурнілого від його появи Северина й біля Северина тоненьку Галю, прикусив язика і вже зовсім знічено прошепотів: — З Різдвом Христовим… добрий вечір… я ж то не знав… даруйте… — Знав — не знав, — потеплів Наливайко, хоча очі його як були, так і залишалися у тривозі. — Роздягайся й проходь до столу.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”