Значення
- (Психологія) –
Стан збентеження, розгубленості, ніяковості, що виникає внаслідок несподіваної чи незвичної ситуації, яка позбавляє людини впевненості та здатності швидко реагувати.
- (Психологія) –
Властивість характеру, яка проявляється у схильності часто ніяковіти, бути несміливим, сором’язливим, легко втрачатися.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зніяковілість, р. зніяковілості, д. зніяковілості, з. зніяковілість, о. зніяковілістю, м. зніяковілості, к. зніяковілосте