який втратив здатність діяти або реагувати через раптове збентеження, ніяковість, здивування або сором; той, що зніяковів.
зніяковілий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Небагатьох товаришів, от Куницю, наприклад, яких давно добре знає й з ким мало розмовляє, хіба що в справах, та кількох найближчих співробітників: інженер Звірятин, інженер Сквирський… І, посміхаючись, жваво розповідав Куниці про цих помічників своїх, про свої з ними — не кажучи, де — неслужбові зустрічі, розмови і, вже хвилюючись, — про кумедну філософію кожного з них та про те, як він, Іван Семенович, їх розуміє й до них ставиться… Та що завзятіше нападав на них, то все більше здавалося, що сам борониться; тратив певність, плутався в словах і кінець кінцем замовк, зніяковілий і розгублений. Куниця мовчки посапував носом і якось скоса позирав инколи на Івана Семеновича.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |