Словник Української Мови
1. (фіз.) Властивість рідини або газу, що характеризує інтенсивність вихрового руху та обертання окремих її частинок; величина, що кількісно описує цей рух (наприклад, вектор закручуваності).
2. (тех.) Здатність матеріалу (наприклад, дроту, стрічки) піддаватися закручуванню без руйнування; технологічна характеристика.
1. Дія за значенням дієслова “закручувати” — надання чому-небудь обертального руху, обертання до певного положення або стану (наприклад, закручування гвинта, закручування кришки).
2. Процес або результат складного, виткого розвитку, перебігу подій, часто з негативним відтінком (наприклад, закручування сюжету, закручування корупційної схеми).
3. У техніці — вид деформації тіла (валу, балки тощо) при дії зовнішніх сил, що прагнуть скрутити його; кручення.
4. У кулінарії — процес заготовки продуктів шляхом їх герметичного закривання у банках з подальшою термічною обробкою; консервування.
5. Розм. Посилення контролю, обмежень, тиску з боку влади або керівництва, часто стосовно політичних чи громадських свобод.
1. Який може бути закручений або піддається закручуванню (наприклад, про кришку, деталь механізму).
2. У техніці: призначений для з‘єднання, фіксації або регулювання шляхом обертального руху (наприклад, закручувана антена, закручуваний кріпильний елемент).
Який має властивість закручувати, призначений для закручування (наприклад, про інструмент).
1. Властивість або стан того, що є закрученим; наявність витків, спіралей, завитків.
2. Переносно: складність, заплутаність, насиченість складними, неочевидними елементами або поворотами (про сюжет, думку, ідею тощо).
1. Дія за значенням дієслів “закрутити”, “закручувати” та результат такої дії; надання чому-небудь обертального або спіралеподібного руху, форми.
2. (у техніці) Деформація стрижня (балки) шляхом обертання його поперечних перерізів навколо поздовжньої осі; кручення.
3. (у метеорології) Характер циркуляції повітряних мас, що призводить до утворення вихору; вихровий рух.
4. (переносно) Посилення інтенсивності, напруженості або жорсткості в розвитку явища, процесу (наприклад, закручення репресій).
1. Такий, що має вигляд спіралі, гвинтової лінії; скручений, звивистий.
2. Ускладнений, заплутаний, що має багато несподіваних поворотів (про сюжет, події тощо).
3. Розм. Насичений подіями, інтенсивний; такий, що проходить бурхливо.
4. Розм. Складний для розуміння, надто витончений або абстрактний.
1. Технічний пристрій або елемент конструкції, призначений для з‘єднання, регулювання або фіксації шляхом обертання; різновид гайки, муфти, болта або спеціальний вузол, що забезпечує кріплення за принципом різьби.
2. Діалектна або професійна назва кришки, пробки, затички (перев. металевої), яка закручується на горлешко посудини (наприклад, банки, пляшки).
3. Рідкісне позначення невеликого, щільно скрученого предмета або витку чогось (наприклад, паперу, тканини).
1. Дія за значенням дієслова “закручувати” або результат такої дії; закручування.
2. Технічний пристрій або деталь (наприклад, гвинт, болт, гайка, хомут), призначені для з’єднання, кріплення чи регулювання шляхом обертання.
3. Кулінарний продукт — консервовані овочі, фрукти, гриби тощо, герметично закриті в банках для тривалого зберігання; також сама така банка з консервацією.
4. Розм. Примусовий, посилений застосунок адміністративних, силових або бюрократичних заходів з метою посилення контролю, обмеження свободи дій.
1. Почати швидко обертатися навколо своєї осі або по колу; набути обертального руху.
2. Перен. Бути втягнутим у якусь справу, ситуацію, захопитися чимось до такої міри, що не вистачає часу; опинитися в коловороті подій.
3. Розм. Укласти стосунки з кимось, почати близькі, часто любовні, відносини.
4. Розм. Піти, поїхати кудись швидко або раптово, зникнути.
5. Діал. Заплутатися, ускладнитися (про думки, справу тощо).