Словник Української Мови
Буква
1. Технічний пристрій або елемент конструкції, призначений для з‘єднання, регулювання або фіксації шляхом обертання; різновид гайки, муфти, болта або спеціальний вузол, що забезпечує кріплення за принципом різьби.
2. Діалектна або професійна назва кришки, пробки, затички (перев. металевої), яка закручується на горлешко посудини (наприклад, банки, пляшки).
3. Рідкісне позначення невеликого, щільно скрученого предмета або витку чогось (наприклад, паперу, тканини).
Приклад 1:
Це здебільшого був геометричний орнамент у вигляді спіралевидних закруток, сітчастого чи шахового малюнка, поміщеного в коло, ромб чи трикутник. Гадають, що такий орнамент мав магічне призначення, що зигзагоподібні лінії та серпоподібні знаки на ньому символізували Місяць і блискавки, отож відображали уявлення китайців про сили природи.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”