Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має вигляд спіралі, гвинтової лінії; скручений, звивистий.
2. Ускладнений, заплутаний, що має багато несподіваних поворотів (про сюжет, події тощо).
3. Розм. Насичений подіями, інтенсивний; такий, що проходить бурхливо.
4. Розм. Складний для розуміння, надто витончений або абстрактний.
Приклад 1:
І в той же час не було ніяких конкретних думок, жодної такої, на якій би можна зосередитися, то були уривки, шматки, жорства, порох, закручений у веремію. Було якесь прикре почуття роздвоєності — тіло, обважніле від перевтоми, прагнуло забуття, спокою, а душа, зіритована, поривалася геть, і збурений нею мізок палахкотів, тиснув на череп, на скроні… Та помалу Андрій оволодів своїми нервами, опанував роздвоєність, — на місце вогненної веремії прийшов легенький смуток і заливав помалу вогонь, гальмував шалений ритм… Минуло трохи часу, й Андрій вже лежав у забутті, гойдався, немов на водах блакитних саг вечорових, на хвилях тихої меланхолії.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Брови як на шнурочку, вус чорненький, ще й угору трохи закручений. Панич, та й годi!» I батьки радiв, що син вернувся.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”