1. Рід однорічних або багаторічних трав’янистих рослин родини айстрових, поширених переважно в помірних областях Євразії, з сухими, жорсткими, часто яскраво забарвленими квітковими обгортками, що довго не в’януть; представники цього роду (Helichrysum).

2. Народна назва кількох видів рослин родини айстрових, що мають сухі, лускоподібні квіткові обгортки, які зберігають форму та колір після висушування (наприклад, цмин пісковий, а також гомфрена, статице та інші сухоцвіти).

3. Заст. або поет. Той, хто безсмертний; той, хто набув безсмертя.

1. Рід рослин родини айстрових (Asteraceae), відомих своїми сухими, жорсткими квітковими голівками, що довго зберігають форму та колір; сухоцвіти, нев’янучки (Helichrysum).

2. Народна назва квітів рослин цього роду, які часто використовують для зимових букетів та сухих композицій.

3. (переносно) Вічні, нетлінні духовні цінності, пам’ять або слава, що не гине з часом.

1. Багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових з сухими жовтими квітками, що зберігають колір після висушування; іммортель, кониківки (Helichrysum).

2. Загальна назва для сухоцвітів — рослин, квітки яких після висушування довго не в’януть і зберігають форму та колір.

3. Переносно: символ чи метафора вічності, невмирущості, нетлінної пам’яті.

1. Відсутність смаку, розуміння краси, гармонії, міри в чому-небудь; невміння відрізняти гарне від потворного, недоречне від доречного.

2. Щось (предмет, явище, вчинок тощо), що свідчить про таку відсутність; безвкусиця, потвора.

Властивість за значенням прикметника “безслізний”; відсутність сліз, нездатність або небажання плакати, ридати.

У літературознавстві та мистецтві — художній прийом або стан, коли глибоке горе, трагедія чи сильне емоційне переживання передаються не через плач, а через зовнішню стриманість, що посилює драматизм.

Власна назва, що позначає філософсько-естетичну категорію, яка характеризує здатність мистецтва, образу чи явища залишати в сприйнятті глибокий, невимовний слід, внутрішній резонанс або тривалу присутність, не маючи при цьому явного, матеріального продовження чи простого пояснення.

У ширшому вжитку — стан, властивість або якість того, що, не залишаючи відчутних, матеріальних слідів, проте має значний внутрішній вплив, існує як важливий відбиток у свідомості, пам’яті чи духовному досвіді.

1. Властивість або стан, коли відсутні слова, мовчання; невисловленість думок, почуттів або переживань, які можна відчути або зрозуміти без вербального висловлювання.

2. У мистецтві (особливо в театрі, кіно, танці) — художній засіб або якість твору, що полягає у вираженні ідей, емоцій або розвитку дії через пластику, міміку, жести, рух або інші невербальні форми комунікації замість діалогів чи тексту.

3. У психології та спілкуванні — стан глибокої внутрішньої тиші, спокою або зосередженості, при якому мовчання стає значущим елементом комунікації або самопізнання.

1. Властивість або стан за значенням прикметника “безсловесний”; відсутність здатності говорити, мовчання.

2. Відсутність письмових джерел, документів, свідчень; неможливість підтвердити щось на письмі.

3. Покірність, безвідмовність, повна слухняність, нездатність чи небажання висловлювати власну думку чи чинити опір.

Безслихи — власна назва села в Україні, що входить до складу Бісковицької сільської громади Самбірського району Львівської області.

Власна назва, що позначає історичну реальність або період, пов’язаний з втратою державності, національним занепадом, руйнуванням культурних та соціальних інституцій, часто внаслідок зовнішньої агресії або внутрішньої кризи.

Термін, який у сучасному вжитку може означати конкретний історичний проміжок в історії України (наприклад, період після руйнації Київської Русі або козацької держави), що характеризується відсутністю власної державної організації, втратою політичної незалежності та національно-культурним пригніченням.

У переносному значенні — стан занедбаності, марності, повна втрата колишньої слави, величі чи значення.