Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або стан, коли відсутні слова, мовчання; невисловленість думок, почуттів або переживань, які можна відчути або зрозуміти без вербального висловлювання.
- (Мистецтво) –
У мистецтві (особливо в театрі, кіно, танці) — художній засіб або якість твору, що полягає у вираженні ідей, емоцій або розвитку дії через пластику, міміку, жести, рух або інші невербальні форми комунікації замість діалогів чи тексту.
- (Психологія) –
У психології та спілкуванні — стан глибокої внутрішньої тиші, спокою або зосередженості, при якому мовчання стає значущим елементом комунікації або самопізнання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безслівність, р. безслівності, д. безслівності, з. безслівність, о. безслівністю, м. безслівності, к. безслівносте