Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або стан за значенням прикметника “безсловесний”; відсутність здатності говорити, мовчання.
- (Історія) –
Відсутність письмових джерел, документів, свідчень; неможливість підтвердити щось на письмі.
- (Психологія) –
Покірність, безвідмовність, повна слухняність, нездатність чи небажання висловлювати власну думку чи чинити опір.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безсловесність, р. безсловесності, д. безсловесності, з. безсловесність, о. безсловесністю, м. безсловесності, к. безсловесносте