Словник Української Мови
Аерогеозйомка — комплекс геофізичних, геологічних та топографічних досліджень земної поверхні, надр і атмосфери, що проводяться з літальних апаратів (літаків, гелікоптерів, безпілотників) з метою вивчення будови та корисних копалин певної території.
Аерогеозйомка — власна назва конкретного методу або виду дослідницьких робіт, що включає аерофотозйомку, аеромагнітну, аерорадіометричну та інші види зйомок для створення геологічних карт і прогнозування родовищ.
1. Метод дистанційного дослідження земної поверхні з повітря або космосу за допомогою спеціальної апаратури (фотокамер, сканерів, радарів тощо) для отримання інформації про геологічну будову, корисні копалини, особливості ландшафту та інші характеристики території.
2. Комплекс робіт із виконання таких знімань, а також отримана в результаті цих робіт інформація (знімки, дані).
1. Пов’язаний з аерогеологією — галуззю геології, що вивчає геологічну будову та пошук корисних копалин за допомогою аерофотозйомки та інших методів дослідження з повітря.
2. Отриманий, проведений або призначений для роботи з використанням методів аерогеології (наприклад, аерогеологічна зйомка, аерогеологічні дослідження).
Аерогідратофіт — біологічний термін, що позначає організм (рослину або іншу живу істоту), який для нормального життєвого циклу потребує одночасного поєднання двох середовищ: повітряного (аеро-) та водного (гідро-), часто прикріплений до субстрату (-фіт).
1. Пов’язаний з вивченням підземних вод та геологічних умов їхнього формування та поширення за допомогою аерофотозйомки та інших методів дистанційного дослідження з повітря.
2. Стосунний до комплексної галузі знань, що поєднує методи аеророзвідки, гідрогеології та геології для пошуку та оцінки запасів підземних вод.
Розділ фізики, що вивчає закони руху та рівноваги рідин і газів, а також взаємодію цих середовищ з твердими тілами, що в них рухаються; об’єднує аеродинаміку та гідродинаміку.
1. Власна назва науково-фантастичного роману Олексія Толстого (1923 рік), дія якого розгортається на Марсі, та його головної героїні — марсіанської принцеси.
2. У переносному значенні — уособлення чогось далекого, загадкового, мрійного, часто з відтінком романтичної недосяжності (за аналогією з образом марсіанки з роману).
1. (географія) Власна назва гори в Греції, найвищої вершини гірського масиву Пінд (2917 м), відомої також під назвою Смолікас.
2. (астрономія) Власна назва астероїда головного поясу (номер 39642), відкритого 1973 року.
1. (грец. Αἴηρ, Αἰθήρ) У давньогрецькій міфології — божество, уособлення верхнього шару повітря, найвищого та найчистішого, яким дихають боги; син Ереба (пітьми) та Нікс (ночі), брат Гемери (дня).
2. (заст., поет.) Найвищий, найтонший та найчистіший шар повітря, ефір; часто вживається в значенні просто неба, повітряного простору.
Наука, що вивчає живі організми (мікроорганізми, пилок, спори тощо), які перебувають у повітрі, їхній склад, розподіл, поширення та вплив на навколишнє середовище, здоров’я людей, тварин і рослин.