1. (грец. Αἴηρ, Αἰθήρ) У давньогрецькій міфології — божество, уособлення верхнього шару повітря, найвищого та найчистішого, яким дихають боги; син Ереба (пітьми) та Нікс (ночі), брат Гемери (дня).
2. (заст., поет.) Найвищий, найтонший та найчистіший шар повітря, ефір; часто вживається в значенні просто неба, повітряного простору.