1. У покері — обов’язкова ставка, яку роблять два гравці перед початком роздачі карт для створення початкового банку; також гравець, який робить таку ставку.

2. У спорті (зокрема в тенісі) — несподівана, неочікувана дія або удар, який виконується раптово і часто призводить до виграшу очка.

3. У дизайні та архітектурі — тип віконного жалюзі, що складається з набору вертикальних або горизонтальних пластин (ламелей), які можна регулювати для контролю світла та видимості.

1. Легкий однобортний або двобортний піджачок, часто з металевими ґудзиками та гербом на нагрудній кишені, що використовується як елемент ділового, уніформового або спортивного стилю одягу.

2. (У спорті) Яскрава, часто кольорова куртка з емблемою команди, яку одягають учасники спортивних змагань, зокрема веслувальники, гравці в крикет або гольф, для ідентифікації.

1. У геральдиці — формалізований опис герба, що виконується за чіткими правилами з використанням спеціальної термінології, починаючи з кольору поля щита, потім розташованих на ньому фігур та їхніх атрибутів.

2. У літературознавстві — жанр поезії епохи Відродження, що полягає у детальному, часто метафоричному, переліку та описі фізичних чи моральних переваг коханої особи (наприклад, очей, волосся, стану), іноді у формі геральдичного опису.

1. У геральдиці — формальний опис герба, що точно визначає всі його елементи, кольори та розташування за встановленими правилами мовою геральдичної термінології.

2. У літературознавстві — жанр середньовічної та ренесансної поезії, що полягає у детальному, часто гротескному або іронічному, переліку та описі фізичних чи моральних якостей людини (переважно жінки), а також окремих частин її тіла.

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “блазень”: маленький блазень, дитина, що пустує, жартує або витворяє.

2. Рідкісне, застосування як власна назва або прізвисько персонажа в фольклорі, літературі чи історії, що вказує на його роль скомороха, жартівника або слуги-розважателя.

1. Дія за значенням дієслова “блазнювати”; несерйозна, дитяча поведінка, пустування, жартування, часто з метою розважити оточуючих.

2. (У переносному значенні) Легковажне, негідне ставлення до чогось серйозного, поводження з чимось як з дрібницею; зухвалість, нахабство в діях або словах.

1. (історичне) Придворний або міський комік, жартівник, шут, який розважав панів, королів або магнатів своїми вигадками, дотепами, фокусами; часто виконував також функції осторонього радника.

2. (переносне) Людина, що поводиться легковажно, несерйозно, схильна до пустих жартів і витівок; потішник.

3. (переносне, заст., зневажл.) Облудник, лицемір, пристосуванець; той, хто удає з себе когось іншого.

1. Зменшувально-пестливе від “блазень”: маленький блазень, дитина, що поводиться як блазень; жартівливе або ласкаве звертання до дитини.

2. (переносно) Про людину, яка дурно, недоречно жартує або поводиться несерйозно, виставляючи себе на посміховисько.

1. Історична посада при дворі монарха або вельможі в середньовічній та ранньомодерній Європі, особа (часто з фізичними вадами), яка своїми вчинками, жартами та витівками мала розважати правителя та гостей; шут, дурень.

2. Переносно: легковажна, нерозсудлива, дурнувата людина, яка поводиться недоречно, смішно або примітивно; потвора, дурень.

3. У театрі та цирку: традиційний комічний персонаж, клоун, комік, який розважає публіку жартами, мімікою та буфонадою.

4. У карткових колодах (таро, інших): одна зі старших карт, що часто зображує бродячого комедіанта або шута; символ невинності, початку шляху або безтурботності.

1. Поведінка, дії блазня; клоунада, паяцтво, шутівство.

2. Зневажлива назва для акторської професії або театрального мистецтва загалом (застаріле).

3. Неповажна, легковажна поведінка; пустотливість, дурнуватість.