1. Послідовник або прихильник художньої школи монументального живопису, заснованої українським художником Михайлом Бойчуком (1882–1937); представник цієї школи, що характеризувався поєднанням традицій візантійського та українського сакрального мистецтва з сучасними формами, зокрема у створенні монументальних фресок, мозаїк.

2. Учень або вихованець Михайла Бойчука, який навчався у нього в Київському художньому інституті та розвивав його художні принципи.

1. Художня течія в українському мистецтві першої половини XX століття, заснована на творчій методології Михайла Бойчука та його учнів, що характеризується монументалізмом, синтезом традицій візантійської та давньоруської живопису з сучасними формами, зверненням до народного мистецтва та соціальною спрямованістю.

2. Система художніх принципів та стильових ознак, властивих творчості Михайла Бойчука та представників його школи (бойчукістів), зокрема використання плоскості та локального кольору, лаконичності композиції, узагальнених форм, відмова від ілюзії глибини простору.

1. Прізвище українських художників-монументалістів, братів Тимофія (1896–1937) та Миколи (1891–1942) Бойчуків, засновників власного художнього напряму — «бойчукізму», що поєднував традиції візантійського та давньоруського мистецтва з сучасними темами.

2. Представник або послідовник художньої школи (бойчукізму), започаткованої братами Бойчуками.

3. (переносно) Учень або вихованець Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) у 1920–1930-х роках, де викладав Тимофій Бойчук.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі.

2. Розмовна назва жінки, яка є представницею етнографічної групи бойків, що мешкають в Українських Карпатах.

Чоловік, який перебуває з жінкою в близьких романтичних стосунках, але не є її чоловіком або нареченим; коханий, парубок.

1. Міжнародний молодіжний рух, заснований на принципах скаутського методу виховання, що включає розвиток фізичних, інтелектуальних, духовних і соціальних здібностей молоді через систему практичних занять, ігор та життя на природі з метою виховання активної, відповідальної та самодостатньої особистості.

2. Система виховання та організація діяльності, характерна для скаутського руху, що базується на скаутських законах і обітниці, прагненні до самовдосконалення, служінні суспільству та повазі до природи.

1. Учасник міжнародного молодіжного виховного руху, заснованого на принципах громадської активності, життя на природі, розвитку практичних навичок та служіння суспільству.

2. Член конкретної організації або загону, що входить до цього руху (наприклад, Національної організації скаутів України).

1. Місце, де відбувався бій, битва; поле бою.

2. Заст. Місце для проведення боїв, змагань (наприклад, ристалище).

Властивість за значенням прикметника “бойовитий”; рішучість, енергійність, завзятість у діях або поведінці, часто з відтінком задирливості та готовності до сутички.

1. Власна назва міфічного персонажа з українського фольклору, зокрема казок, — величезного, лякаючого велетня-людоїда, який живе в лісі або пустці, часто в хатинці на курячих ніжках, і від якого тікають або з яким борються герої.

2. Загальна назва (найменування) страховиська, потвори, якою лякають дітей; втілення чогось дуже лякаючого або огидного.