1. Художня течія в українському мистецтві першої половини XX століття, заснована на творчій методології Михайла Бойчука та його учнів, що характеризується монументалізмом, синтезом традицій візантійської та давньоруської живопису з сучасними формами, зверненням до народного мистецтва та соціальною спрямованістю.
2. Система художніх принципів та стильових ознак, властивих творчості Михайла Бойчука та представників його школи (бойчукістів), зокрема використання плоскості та локального кольору, лаконичності композиції, узагальнених форм, відмова від ілюзії глибини простору.