Значення
- (Лінгвістика) –
Зменшувально-пестлива форма до слова “блазень”: маленький блазень, дитина, що пустує, жартує або витворяє.
- (Література) –
Рідкісне, застосування як власна назва або прізвисько персонажа в фольклорі, літературі чи історії, що вказує на його роль скомороха, жартівника або слуги-розважателя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. блазнюк, р. блазнюка, д. блазнюкові, з. блазнюка, о. блазнюком, м. блазнюкові, к. блазнюче