блазень

1. Історична посада при дворі монарха або вельможі в середньовічній та ранньомодерній Європі, особа (часто з фізичними вадами), яка своїми вчинками, жартами та витівками мала розважати правителя та гостей; шут, дурень.

2. Переносно: легковажна, нерозсудлива, дурнувата людина, яка поводиться недоречно, смішно або примітивно; потвора, дурень.

3. У театрі та цирку: традиційний комічний персонаж, клоун, комік, який розважає публіку жартами, мімікою та буфонадою.

4. У карткових колодах (таро, інших): одна зі старших карт, що часто зображує бродячого комедіанта або шута; символ невинності, початку шляху або безтурботності.

Приклади вживання

Приклад 1:
В се врем’я Юпітер, підпивши, З нудьги до жінки підмощавсь І морду на плече склепивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь; Щоб більше ж угодить коханці, Сказав: «Дивися, як троянці Од Турна врозтіч всі летять, Венера пас перед тобою: Од неї краща ти собою, До тебе всі лапки мостять. Моє безсмертіє ярує, Розкошних ласк твоїх бажа; Тебе Олімп і світ шанує, Юпітеру ти госпожа.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |