Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “виказувати” — розповідь, повідомлення про щось, часто з відтінком розголошення, виявлення чогось прихованого або таємного; викриття.
2. (У лінгвістиці) Конкретне вживання мовного знака (слова, вислову, речення) в акті мовлення; мовленнєвий акт, висловлювання.
1. Гучний, невпорядкований шум від голосів, криків, галасу, часто викликаний суперечками, сваркою або жвавою розмовою багатьох людей.
2. Загальний шум, гомін, що виникає від суміші різноманітних звуків (наприклад, у вулиці, у приміщенні з натовпом).
3. Перен. Суперечка, сварка, сутичка, гучний конфлікт.
1. Той, хто виказує, доносить на когось; інформатор, донощик.
2. У граматиці: категорія слів, що виражають присудковість (дію, стан, ознаку предмета) і є центральним компонентом речення — присудком; присудкове слово (наприклад, дієслово, прикметник у ролі присудка).
Екстраколумела — у ботаніці, зокрема в морфології насіння, додаткова, часто крилоподібна або каймоподібна структура, що розташована навколо колумели (осьового стовпчика) у насінні деяких рослин, наприклад, у представників родини Гвоздикових (Caryophyllaceae).
1. Рідкісне, застаріле позначення для вислову, висловлювання, афоризму; те саме, що апофтегма.
2. У лінгвістиці: мовна одиниця, яка є результатом акту мовлення, конкретне речення, висловлювання в його ситуативному контексті; те саме, що висловлювання або дискурс.
1. Дія за значенням дієслова “виказати” — висловлювання, вираження думок, почуттів, намірів усно або письмово; повідомлення, розповідь про щось.
2. (рідко) Те, що виказано; висловлювання, твердження, думка.
3. (застаріле) Свідчення, показання (особливо на суді).
1. Пов’язаний з ірландським математиком, фізиком і механіком Вільямом Роуеном Гамільтоном, стосовний до його праць, відкриттів або концепцій.
2. У фізиці та механіці: що стосується гамільтонової механіки — формулювання класичної механіки, заснованого на поняттях узагальнених координат та імпульсів і описується функцією Гамільтона (наприклад, гамільтонівський формалізм, гамільтонівська система).
3. У математиці, зокрема в теорії графів: що стосується гамільтонового шляху або циклу — шляху в графі, що проходить через кожну його вершину рівно один раз (наприклад, гамільтонівський граф, гамільтонівський цикл).
1. (в медицині) Який знаходиться, відбувається або виникає поза межами серця; не пов’язаний безпосередньо з серцевою м’язовою тканиною чи порожнинами серця.
2. (в анатомії) Розташований зовні від серця; зовнішній по відношенню до серця.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (У логіці та лінгвістиці) Одиниця мовлення, яка є висловлюванням певної думки, судження або повідомлення; вислів, висловлювання.
1. У фізиці та математиці — оператор, що відповідає повній енергії ізольованої системи в класичній та квантовій механіці; центральна функція в гамільтоновому формулюванні класичної механіки.
2. У теорії графів — цикл (замкнутий шлях), що проходить через кожну вершину графа рівно один раз; назва походить від імені Вільяма Роуана Гамільтона.