Древослів

Словник Української Мови

  • вилчастість

    Вилчастість — властивість за значенням прикметника “вилчастий”: розташування або форма, що нагадує вила, роздвоєність, розгалуженість у вигляді двох розходяться напрямків.

    Вилчастість — геологічний термін, що означає характерну будову деяких рудних тіл, жил або розломів, коли вони розгалужуються на кілька окремих відростків, нагадуючи вила.

  • ексцентричність

    Властивість або поведінка, що характеризується різким відхиленням від загальноприйнятих норм, оригінальністю, дивакуватістю або навмисною вигадливістю.

    У техніці — відстань між геометричною віссю обертання деталі та її дійсною віссю обертання; відхилення від співвісності.

    У математиці — параметр, що характеризує відхилення форми конічного перерізу (еліпса, гіперболи, параболи) від кола.

  • вилущувач

    1. Пристрій або інструмент для вилущування (вилущення) зерна з качанів кукурудзи, насіння з шишок тощо.

    2. Робітник, який займається вилущуванням (наприклад, зерна з качанів).

  • ганусівка

    Ганусівка — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

  • вилущування

    1. Дія за значенням дієслова “вилущувати” — виймання чогось із лушпиння, шкаралупи, оболонки або подібного покриття.

    2. (Медицина) Видалення, виймання чого-небудь із порожнини тіла або з організму (наприклад, видалення катаракти з ока).

    3. (Біологія, сільське господарство) Процес виходу насінини, плоду, зародка тощо з навколишніх оболонок, лушпиння.

  • вилущення

    1. Дія за значенням дієслова “вилущити” — видалення лушпиння, шкаралупи, оболонки з насіння, зерна, горіхів тощо.

    2. (у техніці) Процес відокремлення ядер, зерен або подібних частин від оболонки, лушпиння шляхом механічного впливу.

    3. (у сільському господарстві) Виділення насінин із плодів, качанів, бобів, стручків або колосків.

  • ганусовий

    1. Стосовний до Гануса, пов’язаний із ним (найчастіше стосовно історичної особи чи персонажа).

    2. Стосовний до гануса — старовинної європейської гри в кеглі або м’яча, що поширювалася, зокрема, на українських землях.

  • ексцентрично

    1. Неприродно, дивно, дивакувато; у спосіб, що відхиляється від загальноприйнятих норм поведінки, звичок або поглядів.

    2. У математиці та техніці: зі зміщенням від центра, що не має спільного центру обертання; неконцентрично.

  • вилушок

    1. У ботаніці: насіння, що випадає з плода (наприклад, з шишки хвойних дерев) після його дозрівання та розкриття.

    2. У геології та гірничій справі: окрема частина корисної копалини (наприклад, вугільний пласт, рудне тіло), що відокремлена від основного масиву порожнинами або безкорисними породами.

  • ексцентричний

    1. Який відхиляється від загальноприйнятих норм поведінки, звичаїв; дивакуватий, химерний, своєрідний.

    2. (У техніці) Який має зміщені, неспівпадаючі центри; зміщений відносно центра.