1. Різко впорснути, впорснути струменем рідину або газ у щось, всередину чогось.
2. Перен., розм. Надати чомусь сили, енергії, активізувати; оживити, пожвавити.
-
вбраний
1. Який має на собі певний одяг, одягнений у щось (зазвичай про гарний, вишуканий, святковий одяг).
2. Який має певне вбрання, оздоблення, обробку (про предмети, приміщення тощо).
-
вбризкуватися
Вбризкуватися — (мед.) проникнути, потрапити в організм або тканини шляхом ін’єкції, уколу; ввести себе ін’єкційно.
-
ерос
1. У давньогрецькій міфології — бог кохання, син Афродіти, що зображався як крилатий юнак з луком і стрілами, які викликали любов або неприязнь.
2. У філософії, зокрема у Платона та в психоаналізі — потужна життєва сила, творчий принцип, прагнення до життя, єднання та створення, що часто протиставляється Танатосу (прагненню до смерті та руйнування).
3. У ширшому, загальновживаному сенсі — любовна пристрасть, чуттєве кохання, сексуальне прагнення.
-
вбоятися
вбоятися — дієслово, що означає почати відчувати страх, набратися страху перед кимось або чимось; злякатися.
-
гетра
1. Гетра — довга накладка на литку, що застібається збоку або ззаду, яку носять для захисту від холоду, бруду або як елемент деяких національних костюмів чи військової форми.
2. Гетра — в’язаний або трикотажний предмет одягу, що повністю охоплює гомілку та ступню, використовується переважно в спорті (наприклад, у футболі) або як модний аксесуар.
-
вбризкувати
Вбризкувати — медичний термін, що означає введення рідини (ліків, вакцини, розчину) в організм людини або тварини за допомогою шприца, як правило, внутрішньом’язово або підшкірно.
-
вбрехатися
1. Розмовне, експресивне. Потрапити в незручне, складне або неприємне становище через власну дію, вимовлене слово, обіцянку тощо; вплутатися, влізти в халепу.
2. Розмовне, експресивне. Заплутатися у власних словах, показати їхню неправдивість; допуститися грубої помилки або суперечності, розповідаючи щось, зокрема брехливе.
-
вборонитися
вборонитися — дієслово доконаного виду, яке означає: захистити себе від когось або чогось, відстояти свою безпеку, права або інтереси, часто шляхом активних дій чи спротиву.
-
гето
1. Частина міста, переважно в середньовічній Європі, де зобов’язані були проживати євреї; єврейське селище в місті, обмежене для проживання інших груп населення.
2. Будь-яка частина міста, де компактно проживає будь-яка національна, расова або соціальна група населення, часто в умовах ізоляції та обмеження прав.
3. (Переносно) Умови життя, середовище або організація, що характеризуються ізоляцією, обмеженням свободи та відчуженням від решти суспільства.