Словник Української Мови
Валикотримач — спеціальний пристрій або кріплення, призначений для фіксації валика (наприклад, фарбувального) під час роботи або зберігання.
Валикотримач — частина механізму або верстата, що утримує обертовий вал або циліндричний елемент (валик) у заданому положенні.
1. (в анатомії) властивість або стан, що характеризує форму, подібну до валика; циліндрична, округла форма органу або структури в живому організмі.
2. (в ботаніці) морфологічна ознака частин рослин (наприклад, пелюсток, тичинок), що мають видовжену, округлу в поперечнику форму, нагадуючу валик.
1. (у металургії, матеріалознавстві) Пов’язаний з евтектоїдом — сумішшю двох чи більше фаз, що одночасно виділяються з твердого розчину при охолодженні внаслідок евтектоїдної реакції; властивий евтектоїду.
2. (у хімії, фізиці) Стосовний до інваріантного перетворення в твердому стані, при якому один твердий розчин розпадається на дві або більше інших твердих фаз.
1. Інженерна споруда у вигляді трубопроводу, призначена для транспортування природного газу від місць його видобутку чи зберігання до споживачів або магістральних газопроводів.
2. Технічна система труб і комунікацій для подавання газу всередині промислового підприємства, лабораторії чи будівлі.
1. Невеликий вал, невеликий циліндричний предмет для технічних, будівельних чи господарських цілей (наприклад, малярний валик, валик для тіста).
2. Збільшувальна форма від “вал”; невелике підвищення, горбок, довгаста невисока гряда на поверхні землі, снігу тощо.
3. Анат. Невелике потовщення, виступ циліндричної або валикоподібної форми в органах тварин і людини (наприклад, валики на шкірі пальців).
4. Техн. Деталь машини або механізму у вигляді невеликого циліндра, що обертається навколо своєї осі і зазвичай служить для передачі руху або підтримки чогось.
Валиво — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
Особа, яка вітає когось з певною подією, успіхом або святом; той, хто висловлює поздоровлення.
У спеціалізованому вжитку (переважно історичному або канцелярському) — особа, яка подає поздравильний адрес або промову на урочистому засіданні з нагоди ювілею, нагородження тощо.
1. (техн.) Циліндричний або конічний обертовий робочий орган у різних машинах (наприклад, у вальцях для подрібнення, розтирання, плющення матеріалу, у дорожніх, сільськогосподарських машинах).
2. (заст., діал.) Невеликий круглий камінь, галька; валунок.
3. (діал.) Товстий, короткий зріз колоди; качалка, ковбан.
4. (діал.) Кругла палиця, коток для кочення, підкладання під важкі предмети для їх переміщення.
Евтектоїд — у фізичній хімії та металургії: однорідна тверда суміш (твердий розчин) двох або більше компонентів, що утворюється з іншої твердої фази внаслідок евтектоїдної реакції під час повільного охолодження, аналогічно до утворення евтектики з рідкої фази.
Евтектоїд — у технології матеріалів: характерна мікроструктура (наприклад, перліт у сталях), що виникає в результаті розпаду пересиченого твердого розчину на механічну суміш двох фаз при евтектоїдному перетворенні.
Який стосується всмоктування газу або призначений для цього процесу.