Древослів

Словник Української Мови

  • вилущування

    1. Дія за значенням дієслова “вилущувати” — виймання чогось із лушпиння, шкаралупи, оболонки або подібного покриття.

    2. (Медицина) Видалення, виймання чого-небудь із порожнини тіла або з організму (наприклад, видалення катаракти з ока).

    3. (Біологія, сільське господарство) Процес виходу насінини, плоду, зародка тощо з навколишніх оболонок, лушпиння.

  • вилущення

    1. Дія за значенням дієслова “вилущити” — видалення лушпиння, шкаралупи, оболонки з насіння, зерна, горіхів тощо.

    2. (у техніці) Процес відокремлення ядер, зерен або подібних частин від оболонки, лушпиння шляхом механічного впливу.

    3. (у сільському господарстві) Виділення насінин із плодів, качанів, бобів, стручків або колосків.

  • ганусовий

    1. Стосовний до Гануса, пов’язаний із ним (найчастіше стосовно історичної особи чи персонажа).

    2. Стосовний до гануса — старовинної європейської гри в кеглі або м’яча, що поширювалася, зокрема, на українських землях.

  • ексцентрично

    1. Неприродно, дивно, дивакувато; у спосіб, що відхиляється від загальноприйнятих норм поведінки, звичок або поглядів.

    2. У математиці та техніці: зі зміщенням від центра, що не має спільного центру обертання; неконцентрично.

  • вилушок

    1. У ботаніці: насіння, що випадає з плода (наприклад, з шишки хвойних дерев) після його дозрівання та розкриття.

    2. У геології та гірничій справі: окрема частина корисної копалини (наприклад, вугільний пласт, рудне тіло), що відокремлена від основного масиву порожнинами або безкорисними породами.

  • ексцентричний

    1. Який відхиляється від загальноприйнятих норм поведінки, звичаїв; дивакуватий, химерний, своєрідний.

    2. (У техніці) Який має зміщені, неспівпадаючі центри; зміщений відносно центра.

  • вилучність

    1. Властивість за значенням прикметника “вилучний”; здатність виділятися, бути помітним, винятковим серед інших.

    2. (лінгв.) Категорія, що виражає виділення, обособлення предмета або явища з ряду інших; граматичний або семантичний спосіб вказати на особливий статус елемента в мовленні.

  • ганус

    1. Ганус — власна назва традиційного українського страви, солодкого густого напою або десерту на основі житнього або вівсяного борошна (толокна), меду або патоки, з додаванням спецій (переважно імбиру).

    2. Ганус — власна назва рідкісного українського прізвища.

  • вилучка

    1. Дія за значенням дієслова вилучити; примусове відбирання, відчуження чогось (особливо про майно, кошти).

    2. У лексикографії: окремо виділений у словниковій статті фрагмент тексту (слово, словосполучення, речення), що містить заголовне слово та ілюструє його вживання або значення.

    3. У поліграфії та текстології: вирізаний із тексту уривок, цитата, яка використовується як ілюстрація чи приклад.

  • ексцентриситет

    1. (у математиці, зокрема в геометрії) Числова характеристика конічного перерізу (еліпса, гіперболи, параболи), що характеризує його відхилення від форми кола; для еліпса та гіперболи — це відношення відстані між фокусами до відстані між вершинами (великої осі).

    2. (у техніці) Відстань між геометричною віссю обертання деталі та її дійсною віссю обертання; величина зміщення, радіус зміщення.

    3. (переносно, книжн.) Відхилення від звичайного, загальноприйнятого; дивацтво, химерність у поведінці або вчинках.