Значення
- (Юриспруденція) –
Дія за значенням дієслова вилучити; примусове відбирання, відчуження чогось (особливо про майно, кошти).
- (Лінгвістика) –
У лексикографії: окремо виділений у словниковій статті фрагмент тексту (слово, словосполучення, речення), що містить заголовне слово та ілюструє його вживання або значення.
- (Література) –
У поліграфії та текстології: вирізаний із тексту уривок, цитата, яка використовується як ілюстрація чи приклад.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вилучка, р. вилучки, д. вилучці, з. вилучку, о. вилучкою, м. вилучці, к. вилучко