Властивість мовних одиниць (звуків, слів, речень), що полягає в приємності, гармонійності їхнього звучання для слуху; евфонія.

В музичному контексті — приємність, гармонійність, стрійність музичного звучання; мелодійність.

Власна назва, що позначає морально-етичну якість або принцип, заснований на добрих звичаях, традиційних нормах гуманізму, порядності та доброчесності; доброчинність, благонравність.

У конкретному контексті може вживатися як термін для позначення сукупності добрих звичаїв, звичайного права, заснованого на справедливості та добрі, або як синонім поняття “добрий звичай”.

1. Зменшувально-пестлива форма звертання до жінки, що вказує на повагу та доброзичливе ставлення (застаріле, нині вживається переважно в іронічному чи стилізованому під старовину контексті).

2. (заст.) Жінка, яка займається благодійною діяльністю, допомагає нужденним; благодійниця.

3. (заст., ірон.) Жінка, яка схильна до повчань, моралізаторства або вдає з себе благодійницю.

1. Доброчинність, благодійність; діяльність, спрямована на безкорисливе надання допомоги нужденним, філантропія.

2. Конкретний добрий вчинок, благодійний поступок; те, що зроблено на чиєсь благо.

3. (застаріле) Майно, статки, достаток, якими володіє людина.

1. Властивість добродія; сукупність позитивних моральних якостей, що характеризують людину як щиру, милосердну, готову до самопожертви на благо інших.

2. Конкретна дія, вчинок, що виявляє такі якості; благодійність, філантропія, матеріальна чи моральна допомога нужденним.

3. (застаріле) Титулування, звертання до шляхетної особи (звичайно чоловіка) у Російській імперії, аналогічне до “пан”, “шановний”.

Добродійність — це моральна якість людини, що полягає в схильності до добрих справ, у готовності діяти на благо інших, проявляти милосердя, щедрість і безкорисливу допомогу.

Добродійність — це конкретна діяльність, спрямована на благодійність, філантропію, матеріальну чи іншу підтримку нужденних, а також сукупність таких дій.

1. Жінка, яка займається доброчинною діяльністю, допомагає нужденним, робить добрі справи, благодійниця.

2. Форма ввічливого звертання або згадування про жінку (застаріле, історичне), аналогічна до “пані”, “добродійка”.

1. Людина, яка робить добро іншим, допомагає нужденним, виявляє благодійність; благодійник, меценат.

2. (заст.) Форма ввічливого звертання до чоловіка (переважно у міському середовищі), аналогічна до “пан”, “добродію”.

3. (заст., ірон.) Чоловік, від якого залежить доля інших людей, начальник, опікун.

1. Жінка, яка робить добро, допомагає іншим, виявляє милосердя; благодійниця.

2. Форма ввічливого звертання або згадування про жінку (зараз застосовується переважно іронічно або в історичному контексті).

3. (заст.) Власниця маєтку, пані; жінка, яка має владу або дає роботу.

1. Застаріле звертання до чоловіка, що вказує на повагу, аналогічне сучасним “пан”, “шановний”.

2. Застаріле позначення чоловіка з високим соціальним статусом, господаря, пана, особливо у звертанні підлеглих або слуг.

3. (Переносно) Людина, яка чинить добро, благодійник, меценат (зараз вживається переважно іронічно або в стилізованих текстах).