Словник Української Мови
Особа, яка використовує комп’ютер, програмне забезпечення або цифрові сервіси для виконання практичних завдань, але не володіє професійними знаннями та навичками в галузі програмування, розробки чи технічної підтримки цих інструментів.
Кінцевий споживач програмного продукту, що взаємодіє з ним через готовий графічний інтерфейс, не маючи необхідності чи можливості змінювати його вихідний код або внутрішню архітектуру.
1. Особа, яка користується чим-небудь, має право або можливість застосовувати щось для своїх потреб.
2. У комп’ютерній техніці та інформаційних системах — людина, організація або інша сутність, що взаємодіє з системою, програмним забезпеченням, мережею або сервісом, зазвичай маючи для цього обліковий запис.
3. У праві та офіційній термінології — суб’єкт, який на законних підставах використовує майно, послуги, ресурси або результати інтелектуальної діяльності.
1. Прикметник до слова «користувач»; властивий користувачеві, призначений для користувача, що стосується користувача.
2. У комп’ютерній термінології — такий, що відноситься до кінцевого користувача програми, системи, пристрою; призначений для роботи з системою, налаштування або управління нею з боку користувача (напр., користувацький інтерфейс, користувацькі налаштування).
3. Створений, налаштований або адаптований під конкретні потреби окремого користувача (напр., користувацький звіт, користувацька конфігурація).
1. Мати щось у своєму розпорядженні, вживати щось для певної мети, застосовувати на практиці.
2. Отримувати вигоду, перевагу або задоволення від чогось; мати можливість вживати щось.
3. Бути об’єктом чиїхсь дій, перебувати у вжитку, застосовуватися (про предмети, знаряддя тощо).
4. Мати право або можливість чимось розпоряджатися, володіти чимось на певних умовах.
5. Бути популярним, знаходити попит, визнання (про ідеї, методи, вироби).
6. Мати статеві стосунки (зазвичай про чоловіка).
1. Дія за значенням дієслова “користуватися”; використання чогось для певної мети, отримання вигоди або задоволення від чогось.
2. Право або можливість застосовувати, використовувати щось у своїх інтересах, часто у юридичному контексті.
3. Стан, коли хтось має щось у постійному вжитку, розпоряджається чимось.
1. Призначений для користування, використання ким-небудь, чим-небудь; той, що перебуває у вжитку.
2. У мовознавстві: такий, що стосується вживання мови, слів у мовленні; вживаний.
Надмірна прагненність до матеріальної вигоди, багатства; жадібність, користолюбність.
1. Прислівник до слова “користолюбний”; так, як властиво користолюбцеві, з прагненням до особистої вигоди, користі.
2. (переносно) У спосіб, що виражає прагнення отримати матеріальну вигоду, корисливість.
Який прагне до особистої вигоди, користі; що керується корисливими мотивами.
1. Жінка, яка прагне особистої вигоди, користі; жінка, що керується в своїх діях егоїстичними, меркантильними інтересами.
2. (у біології, народна назва) Багаторічна трав’яниста рослина родини ароїдних з потовщеним бульбоподібним кореневищем і характерним суцвіттям-початком, відоміша як цикута, або вех отруйний (Cicuta virosa).