Словник Української Мови
1. Який розбавлений водою або іншою рідиною, має меншу концентрацію, ніж початковий продукт.
2. Який утворився внаслідок розведення (у біології, сільському господарстві про породу, сорт тощо).
3. Який перебуває у стані розлучення з подружжям, розірвав шлюб.
1. Шлях, яким небесне тіло рухається в просторі під дією гравітаційних сил навколо іншого, більш масивного тіла (наприклад, планети навколо Сонця, Місяця навколо Землі).
2. Сфера впливу, дії чи інтересів певної держави, організації, ідеології тощо (переносне значення).
3. У анатомії: очниця, западина в черепі, в якій розташоване очне яблуко.
4. У фізиці елементарних частинок: траєкторія руху електрона навколо атомного ядра.
1. Дія за значенням дієслова “розводити” — створення умов для розмноження тварин або вирощування рослин з метою одержання потомства, поліпшення породи, сорту тощо.
2. Процес розведення, розмноження тварин або рослин як галузь діяльності; тваринництво або рослинництво певного напряму.
3. Дія за значенням дієслова “розводити” — роз’єднання, розділення суперечливих сторін, сил або предметів для запобігання конфлікту, сутички.
4. Військовий термін: організоване відведення військ, бойової техніки з лінії зіткнення або з певних позицій на нові рубежі, що зазвичай регулюється спеціальною угодою.
5. Дія за значенням дієслова “розводити” — розбавлення, розчинення чогось у рідині для зменшення концентрації.
6. Розм. Невиправдане ускладнення, надмірність у чомусь; зайві розмови, дії або почуття.
1. (у фізиці, хімії) Хвильова функція електрона в атомі або молекулі, що описує стан електрона в квантовій механіці та визначає ймовірність знаходження електрона в певній області простору навколо ядра.
2. (у хімії) Область простору навколо атомного ядра, в якій імовірність знаходження електрона (або пари електронів) є найвищою; одноелектронна хвильова функція, що використовується в теорії будови атомів і молекул.
1. Рідкісне діалектне позначення розв’язки, розв’язки на одязі (наприклад, шнурівки, зав’язки).
2. У переносному значенні — те, що розв’язує, дозволяє щось зробити або дає відповідь на складне питання (застаріле або діалектне).
1. У фізиці та хімії: хвильова функція електрона в атомі, що описує стан електрона в атомі ймовірнісним способом; область простору, де ймовірність знаходження електрона є найбільшою.
2. У астрономії та космонавтиці: траєкторія руху небесного тіла або штучного об’єкта в просторі під дією гравітаційних сил; орбіта.
3. У математиці та механіці: замкнута траєкторія руху точки або тіла, що періодично повторюється.
1. (Про людину) Який став розпещеним, зіпсованим через надмірну увагу, поблажливість або задоволення всіх бажань; розніжений.
2. (Розм.) Який став млявим, апатичним, втратив бажання діяти через надмірний комфорт, бездіяльність або ситне життя.
3. (Перен., про предмети, механізми) Який знаходиться в поганому, зношеному стані через недбалість або інтенсивне використання; розладнаний.
1. Космічний апарат, призначений для виведення на орбіту навколо небесного тіла (планети, супутника, астероїда тощо) з метою його дослідження.
2. У фантастиці та комп’ютерних іграх (наприклад, серії StarCraft) — тип космічної станції або літального апарата, здатного до довготривалого перебування на орбіті.
1. Дія за значенням дієслова «розвозити»; переміщення, доставка кого-, чого-небудь у різні місця транспортним засобом.
2. Розподіл, розкиданість об’єктів (наприклад, населених пунктів) на значній території, що ускладнює їхнє обслуговування або зв’язок між ними.
3. (у техніці) Небажане зміщення, зсув суміжних деталей або вузлів конструкції під час експлуатації або транспортування.