Словник Української Мови
Буква
1. (Про людину) Який став розпещеним, зіпсованим через надмірну увагу, поблажливість або задоволення всіх бажань; розніжений.
2. (Розм.) Який став млявим, апатичним, втратив бажання діяти через надмірний комфорт, бездіяльність або ситне життя.
3. (Перен., про предмети, механізми) Який знаходиться в поганому, зношеному стані через недбалість або інтенсивне використання; розладнаний.
Приклад 1:
пустилася берега попри порядних і шанованих батьків, а, може, саме й тому (як на Федора, то в найпорядніших родинах найчастіше й плодяться виродки й гнила неміч, а тут ще й пещена одиначка, розвезений кусень безсердечного м’яса, що його злигодні й поневіряння не перетворили на людину, оскільки змалечку самі вареники плигали в рот? Куди зайшло б людство, якби людина всю свою енерґію не витрачала на те, аби вилізти зі злигоднів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”