орбіта

1. Шлях, яким небесне тіло рухається в просторі під дією гравітаційних сил навколо іншого, більш масивного тіла (наприклад, планети навколо Сонця, Місяця навколо Землі).

2. Сфера впливу, дії чи інтересів певної держави, організації, ідеології тощо (переносне значення).

3. У анатомії: очниця, западина в черепі, в якій розташоване очне яблуко.

4. У фізиці елементарних частинок: траєкторія руху електрона навколо атомного ядра.

Приклади:

Приклад 1:
Самотня, огненна орбіта вокзальних дзиґарів ненажерливо глянула на них і ніби посміхнулася, здригнувшись велетенськими стрілками. Самуїл Мазур і Олекса Кревич помітили спереду себе чорну масу грузовика й тіні людей, а позаду гоготали білі мисливці.
— Тютюнник Григорій, “Вир”