Словник Української Мови
1. (історичне) Рідкісна назва для картечі — артилерійського снаряда, начиненого кульками, який розривається в повітрі або при ударі об перешкоду, уражаючи живую силу противника на значній площі.
2. (діалектне, західні регіони) Дрібна монета, гроші загалом; часто вживається в множині (“картечі”).
Картефакс — власна назва міжнародної компанії, що спеціалізується на технологіях обробки та аналізу даних, наданні консалтингових послуг у сфері інформаційних технологій та розробці програмного забезпечення.
Картефакс — власна назва програмного продукту або технологічної платформи для керування документами, бізнес-аналітики або роботи з великими масивами інформації.
1. Майно, що переходить у спадок від предків; спадщина, вотчина.
2. Право на володіння таким майном; спадкове право.
3. Заст. Статус, становище, права та обов’язки дідича (землевласника-шляхтича).
1. (діал., зневажл.) Старий чоловік, дід.
2. (фольк., міф.) Міфічна істота, дух-покровитель роду, предок, який охороняє родину та домашнє господарство; домовик.
1. Герметичний корпус (часто у формі жолоба або лотка), що є складовою частиною різних механізмів (двигуна, коробки передач, редуктора тощо) і призначений для захисту внутрішніх деталей, їх змащення та збору мастила.
2. У автомобільній та мототехніці — нижня частина блоку циліндрів двигуна внутрішнього згоряння, що утворює резервуар для оливної ванни (мастила).
1. Об’єднуватися в картель, утворювати картель (про підприємства, компанії тощо).
2. Утворювати таємну змову, негласну угоду з метою контролю ринку, усунення конкурентів або встановлення вигідних цін (за аналогією з діяльністю картелю).
1. Центральна, найбільш укріплена частина давньоруського міста, замку або монастиря, де розташовувалася резиденція князя, феодала або духовенства; цитадель, кремль.
2. (у переносному значенні) Місце, де зосереджено щось найважливіше, найцінніше; осереддя, серцевина.
1. Утворювати картель, входити до картелю; об’єднуватися з іншими виробниками або продавцями для монополізації ринку, встановлення контрольних цін та розподілу територій збуту.
2. Діяти шляхом змови, створювати таємну угоду з метою обмеження конкуренції та отримання надприбутків (переносно).
1. Діалектний варіант слова “дідо” (дід) у значенні літнього чоловіка, прадіда, предка.
2. Розмовна назва для чоловіка похилого віку, часто з відтінком зневажливості або жартівливості.
3. У західних регіонах України — традиційна назва головного персонажа весняного обряду “Проводи зими” або “Водіння дідика”, який уособлює відходячу зиму або старий рік.
4. У пасічників — діалектна назва трутня (самця бджоли).