• загурчати

    1. Почати гурчати, видавати гуркіт, гуркотливі звуки (про роботу механізмів, техніки, природні явища тощо).

    2. Почати гурчати, видавати низьке ричання (про тварин, зокрема собаку).

    3. Розмовне. Почати сердито, невдоволено говорити, бурчати (про людину).

  • загуркотітися

    1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркотіння (про звук).

    2. Розмови. Почати швидко рухатися, їхати з гуркотом (про транспортний засіб).

  • загуркотіти

    1. Почати гуркотіти, видати гуркіт, гуркітливі звуки (про грім, поїзд, двигун тощо).

    2. Перен. Раптово й голосно заговорити, зачитати щось або заспівати.

  • загуркотатися

    1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркот (про різні звуки, часто тривалі або ритмічні).

    2. Розм. Почати швидко говорити, часто зворушено або несвязно; забалакати, заторохтіти.

  • загуркотати

    1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркотіння (про звуки, що нагадують кочення або удар важких предметів, роботу механізмів тощо).

    2. Розм. Почати швидко, багато і невиразно говорити; забалакати, забурчати.

  • загуркатися

    1. (про птахів, зокрема голубів) Почати гуркати, видавати характерні горлові звуки, часто як ознака залицяння або спілкування.

    2. (переносно, розмовне) Заговорити, забалакати, часто швидко, багато або з ентузіазмом.

  • загуркати

    1. Почати гуркати — видавати короткі, різкі, гучні звуки, схожі на «гур-гур» (про індиків, голубів тощо).

    2. Розмовне. Почати говорити сердито, бурчати, скаржитися (про людину).

  • загупотітися

    Загупотітися — діалектне дієслово, що означає почати гупотіти, тобто видавати глухі, короткі, уривчасті звуки (наприклад, як горлиця, тетерук або деякі інші птахи); загуркотіти.

  • загупотіти

    1. Почати гупотіти, тобто видавати низькі, глухі, урчачі звуки, наче від падіння важких предметів або віддаленої канонади.

    2. Розпочати швидку, невиразну, приглушену розмову; загомоніти, загудіти (про людей).

    3. Розпочати видавати однорідний гул, шум (про природні явища, предмети, техніку тощо).

  • загупатися

    1. (розм.) Заплутуватися, втрачати чіткість, ставати незрозумілим (про думки, мову тощо).

    2. (розм.) Заважати собі в русі через незграбність, невпевненість; плутатися під ногами.

    3. (перен., розм.) Заплутуватися в складних обставинах, втрачатися, не знаходити виходу.