1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркотіння (про звуки, що нагадують кочення або удар важких предметів, роботу механізмів тощо).
2. Розм. Почати швидко, багато і невиразно говорити; забалакати, забурчати.
Словник Української Мови
Буква
1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркотіння (про звуки, що нагадують кочення або удар важких предметів, роботу механізмів тощо).
2. Розм. Почати швидко, багато і невиразно говорити; забалакати, забурчати.
Відсутні