1. Надавати комусь знайомство з ким-небудь, представляти одних людей іншим для встановлення знайомства.
2. Ознайомлювати когось з чим-небудь, робити певну інформацію, знання або досвід відомими, доступними для розуміння.
-
зазнайомлювання
Зазнайомлювання — дія за значенням дієслова «зазнайомити»; процес початкового ознайомлення з ким-небудь або чим-небудь, встановлення первинних знайомств.
Зазнайомлювання — (у спеціальному вживанні) початковий етап навчання чи адаптації, спрямований на ознайомлення з основами предмета, правилами, колективом тощо.
-
зазнайомлення
Зазнайомлення — дія за значенням дієслова «зазнайомити»; процес початкового ознайомлення з ким-небудь або чим-небудь, встановлення перших, зазвичай поверхневих, знань про когось або щось.
Зазнайомлення — результат такої дії; первинні, ознайомлювальні відомості про когось або щось.
-
зазнайомитися
1. Вступити в знайомство з ким-небудь, уперше зустрітися та дізнатися про когось.
2. Отримати початкові відомості про щось, уперше дізнатися про який-небудь предмет, явище або сферу знань.
-
зазнайомити
1. Познайомити когось з кимось або з чимось, сприяти встановленню знайомства.
2. Ознайомити когось з чимось, надати відомості, інформацію про щось.
3. (у пасивному стані, розм.) Ознайомитися, дізнатися про щось.
-
зазнайкуватість
Зазнайкуватість — властивість зазнайкуватого, яка виявляється в зарозумілості, занедбанні, зарозумілій поведінці або високомірному ставленні до оточуючих.
-
зазнайкувато
У спосіб, властивий зазнайці; з почуттям власної вищості, переваги; зневажливо, зухвало, зверхньо.
-
зазнайкуватий
1. Схильний до зазнайства, зарозумілий, що виявляє надмірну впевненість у своїх знаннях або здібностях, зверхність.
2. Який виражає зазнайство, зарозумілість, зверхність (про вигляд, поведінку, тон тощо).
-
зазнайко
1. Розмовне, зневажливе позначення людини, яка схильна до зазнайства, виставляє себе знавцем у всіх справах, поводиться зухвало та самовпевнено через перебільшене уявлення про власні знання, здібності або важливість.
2. (У літературі) Персонаж однойменної повісті української письменниці Наталії Забіли, що втілює образ зарозумілої, егоцентричної дитини.
-
зазнайбіда
1. Розм. Людина, яка схильна до постійного нарікання, скарг на життя та власні невдачі, часто з метою викликати співчуття або приховати власні недоліки; той, хто зазнайомлює (робить знайомим) своє бідування.
2. Перен., неодобр. Той, хто навмисно або через звичку створює враження постійної жертви обставин, використовуючи це як спосіб маніпуляції або самоствердження.