зазнайко

1. Розмовне, зневажливе позначення людини, яка схильна до зазнайства, виставляє себе знавцем у всіх справах, поводиться зухвало та самовпевнено через перебільшене уявлення про власні знання, здібності або важливість.

2. (У літературі) Персонаж однойменної повісті української письменниці Наталії Забіли, що втілює образ зарозумілої, егоцентричної дитини.

Приклади вживання

Приклад 1:
То виробився так Антосьо, поки вся реторика минула; а ще прошлими вакаціями був зовсім не такий: несміливий, бандуроватий, тільки зазнайко такий, що куди-куди! A бідна ускаржалась йому на Тимоху, що все собачить: і то моє, і це не ваше.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |