Древослів

Словник Української Мови

  • розточування

    1. Технологічна операція обробки отворів різанням на верстатах (розточувальних, токарних тощо) для точного отримання заданих розмірів, форми та шорсткості поверхні, що передбачає зняття тонкого шару матеріалу різцем, закріпленим у спеціальній оправці.

    2. Процес поступового збільшення діаметра отвору, каналу або порожнини шляхом механічної обробки або інших методів.

    3. У техніці та промисловості — процес доведення внутрішньої поверхні циліндра, гільзи, втулки тощо до необхідних параметрів шляхом точіння.

  • обтулений

    1. (про предмет) такий, що має тупі, закруглені кінці або краї; протилежне до “гострий”.

    2. (переносно, про риси обличчя, форми тіла) округлий, опуклий, без чітких контурів.

  • розточувати

    1. Розширювати, збільшувати діаметр отвору в деталі за допомогою спеціального ріжучого інструмента (розточувача).

    2. Розгортати, розкручувати щось змотане або згорнуте (наприклад, нитку, мотузку).

    3. Розтягуючи, роблячи тоншим, довшим (про металевий дріт, смужку металу тощо).

  • обтуленість

    Обтуленість — стан, коли щось обтулено, обкладено, обмотано навколо чогось; обгорнутість, обкладена поверхня.

    Обтуленість — властивість за значенням прикметника «обтулений»; наявність обтулень, обкладок, обмоток.

  • розточуватися

    1. (про рідину) Розливатися, розтікатися тонким шаром по поверхні.

    2. (перен., розм.) Розтягуватися в часі, тривати надто довго або нудно; ставати менш інтенсивним, концентрованим.

    3. (техн.) Піддаватися обробці розточуванням — збільшенню діаметра отвору за допомогою спеціального ріжучого інструмента (розточувального різця).

  • обтулити

    1. Щільно обмотати, обгорнути щось навколо чогось, закрити, обволокти.

    2. (у спеціальному контексті) Накласти туглу пов’язку на рану чи пошкоджену частину тіла.

  • розтравити

    1. Розповсюдити, поширити отруту серед когось або чогось; отруїти багатьох або на великій площі.

    2. Розпалити, посилити (почуття, пристрасті, конфлікт тощо); спричинити загострення.

    3. Роз’їсти, пошкодити поверхню чогось дією хімічно агресивної речовини; викликати появу виразок, ран.

  • обтулитися

    1. (розм.) Обернутися, обгорнутися чимось, щоб зігрітися або захиститися від холоду, вітру тощо.

    2. (перен., розм.) Замкнутися в собі, стати мовчазним і неспілкувальним, обгорнутися внутрішніми переживаннями.

  • розтривожений

    1. Який перебуває у стані тривоги, занепокоєння, хвилювання; той, що втратив душевний спокій.

    2. Який викликає тривогу, занепокоєння; тривожний, непокійний.

  • обтулювання

    1. (у техніці) Процес обробки поверхні металевих виробів шляхом нанесення тонкого шару олова або його сплавів для захисту від корозії, поліпшення паяння або з декоративною метою.

    2. (у медицині, стоматології) Процедура тимчасового заповнення кореневого каналу зуба спеціальним матеріалом (обтулюючою пастою) з лікувальною або діагностичною метою, часто перед постійним пломбуванням.

    3. (у будівництві, гірничій справі) Процес укріплення стінок свердловини, шахти або котловану шляхом встановлення обсадних труб, кріплення або бетонування для запобігання обваленню.