1. Який перебуває у стані тривоги, занепокоєння, хвилювання; той, що втратив душевний спокій.
2. Який викликає тривогу, занепокоєння; тривожний, непокійний.
розтривожений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
…Розтривожений, з потовченою, пошарпаною душею ступав стежкою Хмельниченко. Тією самою стежкою, якою біг посланий батьком по косарів.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прикментик () |