Словник Української Мови
Процес набуття буржуазних рис, перетворення на буржуазію або запозичення буржуазних ідеологічних цінностей, способу життя та світогляду.
Історичний та політичний процес переходу суспільства до капіталістичного ладу, формування та зміцнення становища буржуазії як панівного класу.
1. Розігнатися, розбігтися в різні боки (про групу людей або тварин).
2. Розпастися, розсипатися, розвалюватися (про щось зібране, складене або про натовп).
3. Розійтися, роз’їхатися (про людей, які перестали спілкуватися або співпрацювати).
Процес набуття буржуазних рис, звичок, ідеології або способу життя; перетворення на представника буржуазії.
Історико-політичний термін, що означає політику або суспільний процес, спрямований на посилення впливу приватної власності, капіталістичних відносин та відповідних цінностей у суспільстві.
1. Розмовне, експресивне. Почати туркотіти, затуркотіти з силою, з шумом (про механізми, транспорт тощо).
2. Розмовне, експресивне. Почати швидко, багато і голосно говорити, лопотіти; заговорити з захопленням або обуренням.
1. Викликати в комусь сильне обурення, гнів, роздратування; розлютити, розгнівати.
2. (переносне значення) Спричинити хвилювання, бурю (про природні явища); збурити.
Розпастися на частини, розсипатися від удару або падіння (переважно про крихкі предмети).
Розвалитися, зруйнуватися (про споруди, механізми тощо).
Перен. Розпастися, припинити існування (про організацію, плани, угоду).
Розм. Швидко та голосно заговорити, забалакати, часто — з хвилюванням або несмаком.
1. Різко, гнівно реагувати на щось, виявляти обурення, сильне невдоволення; спалахувати гнівом через щось.
2. (переносно) Піднятися, розлютитися, про стихію, природні сили (наприклад, про море, бурю).
1. Розсипатися, розпастися на частини від удару або тиску, зазвичай з гуркотом.
2. Розігнатися, почати рухатися дуже швидко (про транспортний засіб).
3. Розбігтися, розійтися в різні боки (про людей, тварин).
4. Розвалитися, зазнати краху, припинити існування (про організацію, справу тощо).
Який викликає обурення, сильне невдоволення, гнів або моральне відчуття глибокої несправедливості; образливий, ганебний.
Який виражає почуття обурення; сповнений обурення.
Розтушований (від дієслова “розтушувати”) — такий, що має рівномірний, поступовий перехід кольорів або тонів без різких меж; згладжений, м’яко злитий.
У переносному значенні: такий, що не має чітких контурів, виразних меж; невиразний, розмитий, нечіткий.