1. Викликати в комусь сильне обурення, гнів, роздратування; розлютити, розгнівати.
2. (переносне значення) Спричинити хвилювання, бурю (про природні явища); збурити.
обурити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Кажете, приміром, «успеніє пресвятия Богородиці», а не думаєте, що в перекладі на людську мову це значить: «У нашого Бога сьогодні померла!..» А ваша віра в трьох богів — хіба може не обурити кого хочете!.. А віра в дрібних божків — «святих угодників?» А віра в ідолів, в ті ікони?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Це вже був одвертий цинiзм, i вiн не мiг не обурити товаришку Люсю. Вона зiрвалась зi спокiйного тону.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: дієслово () |