Словник Української Мови
1. Який може бути обчислений, піддається обчисленню, підрахунку або визначенню за допомогою математичних, логічних або алгоритмічних операцій.
2. (У математиці, інформатиці) Про об’єкт (наприклад, функцію, задачу), для якого існує алгоритм або метод, що дозволяє точно визначити його значення або розв’язати його за скінченну кількість кроків.
Розділяти щось цілісне, об’єднане або велике на менші, окремі частини, одиниці або складові.
Зменшувати розміри або масштаб чогось, що було об’єднане в єдине велике ціле (наприклад, підприємство, адміністративну одиницю, господарську структуру).
Властивість функції або задачі, яка означає існування алгоритму для її точного розв’язання за скінченну кількість кроків; теорія, що вивчає такі функції та межі алгоритмічного розв’язання задач.
Можливість бути обчисленим, визначеним за допомогою формальної процедури (алгоритму).
1. (про організаційні структури, підприємства, адміністративні одиниці тощо) Розділятися на менші, самостійні або окремі частини; втрачати колишній рівень централізації чи об’єднання.
2. (спец., техн.) Перетворюватися на менші, дрібніші одиниці, елементи чи частини внаслідок певного процесу або дії.
1. Здатність людини мислити, логічно пізнавати дійсність, узагальнювати результати пізнання, розуміти закономірності розвитку природи та суспільства; інтелект, мислення.
2. Здатність розумно, розсудливо мислити і діяти; здоровий глузд, розсудливість.
3. Сукупність поглядів, ідей, світогляд певної особистості, соціальної групи або історичної епохи.
4. У давній філософії та поетичній мові — духовний початок, протиставлений матерії; дух, душа.
Процес виконання математичних операцій (додавання, віднімання, множення, ділення тощо) над числами або іншими математичними об’єктами для отримання певного результату.
Процес обробки інформації, зокрема даних, за допомогою певних алгоритмів або обчислювальної техніки.
Отримання, визначення чогось шляхом розрахунків, підрахунків або логічних міркувань (наприклад, обчислювання траєкторії, дати, вартості).
1. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від діалектного слова “розумак” (розумна, кмітлива людина).
2. У фольклорі та художніх творах — персонаж, образ розумної, тямущої, кмітливої людини, часто селянського походження.
1. Визначати кількість чогось за допомогою математичних дій; робити підрахунок, підраховувати.
2. Встановлювати, визначати щось на основі певних даних, фактів або розрахунків; прикидати, оцінювати.
3. (У математиці, інформатиці) Виконувати обробку даних за заданим алгоритмом; здійснювати обчислення.
1. Розумна, кмітлива людина, що швидко орієнтується в ситуації, має здоровий глузд і практичну винахідливість.
2. Людина з яскраво вираженими інтелектуальними здібностями, ерудована особа (часто з відтінком іронії або захвату).
1. Бути предметом обчислення, підрахунку; визначатися за допомогою математичних дій або логічних операцій.
2. (у переносному значенні) Бути врахованим, братися до уваги при оцінці, плануванні тощо.